Йде п’ятий місяць мого експерименту з диханням і медитацією.

Запит на це виник ще 5–6 років тому, були кілька спроб, але всі якось не зайшли.

У квітні мій добрий друг Остап провів для мене першу дихальну практику. Я отримав глибокий досвід: відчуття в тілі, стан після, фокус уваги на собі. Це залишило в мені сильну зацікавленість темою.

Через пару тижнів почав практикувати самостійно. Спершу хотів занести в календар, запланувати дні й час, але швидко впіймав себе на тому, що це говорить моє старе его — якому потрібна чіткість, зрозумілість, що все по поличках. І я відпустив контроль — вирішив практикувати тоді, коли буде внутрішній поклик. Спостерігаючи.

На цьому етапі життя для мене важливіше не “знати”, а “відчувати”. Хочу глибше чути інтуїцію, довіряти їй — практично це використовувати у спорті, діяльності, інших сферах. І саме тому, коли з’явилося бажання «спланувати» дихання та медитацію, я зрозумів, що мені це не потрібно. Коли захочу — зроблю, про сьогодні я до цього “хочу”, набагато більш чутливіший.

Моя практика складається з двох частин: 10–15 хвилин дихання та від 5 хвилин медитації.

- Роблю зазвичай 3 або 5 кіл дихання
- 30 глибоких вдихів (живіт, грудна клітка, голова) та коротких видихів.
- На останньому видиху — затримка на 30–60–90 секунд або більше.
- Одразу глибокий вдих — і затримка дихання на 15 секунд.
- 3 кола — виходить приблизно 10 хв, 5 кіл — 15 хв.
- Після останнього кола залишаюсь у тій самій позі — сидячи або лежачи, вирівнюю дихання і входжу в медитацію. Фокус — на відчуттях у тілі, інколи на уявній точці між очима, іноді — на музиці.
- Медитую зазвичай 5–10 хвилин.

Вся практика займає 20–25 хв, але дає дуже глибокий ефект. Еталонний стан.

До пів року регулярної практики залишилось декілька тижнів. Роблю практику 3–5 разів на тиждень — і цього мені більш ніж достатньо. Виходить, я вже провів близько 87 практик.

Для мене було важливо впровадити цю звичку не через силу, а через відчуття. Бо коли чуєш про концепцію відчуттів — рідко хто сприймає це серйозно. Сам таким був. Планування, дисципліна, цілі — це все зрозуміло. А от як “опиратись на відчуття” — це щось складніше, тонше.

Але я сам собі довів, що так теж можна. Це перша звичка, яку я впровадив не через зусилля, а через легкість. Це важливий досвід. Еволюціоную.

Не став у цьому пості ділитись, що саме я отримую з практики. Бо насправді це не має значення. Якщо хтось давно хотів спробувати — спробує. Напишете мені, я, можливо, проведу для когось першу практику. А потім — ви вже поділитесь власним досвідом. А якщо не спробуєте — то й неважливо, що воно дає. Контенту в інтернеті і так достатньо :)