Церква — новий чорнийПро дизайн читати нікому не цікаво, так давайте поговоримо про те, що змушує нас відчувати себе живими. Краса побаченого вживу.Останні місяці я провів у плавній підготовці до цього поста: працював, подорожував Україною і багато читав. Все пройшло недарма: тепер є можливість розказати вам про феномен церкви (я проти УПЦ МП) і спробувати спонукати вас подивитися на неї іншими очима.Історія знає багато прикладів насадження атеїзму та релігії, але давайте абстрагуємось від цього і спробуємо бути чесними самі з собою. Здебільшого церква, храм, костел — це естетично красиво. В багатьох містах нашої країни я стикався з головною проблемою нестачі культурних пам’яток, на які можна подивитися і сформувати хоча б поверхневу думку щодо міста. Але часто крім парків та ставів (вибачте, тернопільчани) дивитися нічого. Нормальні музеї — велика рідкість, а обійти все місто часто немає часу.Тут на допомогу приходить церква. Де б я не був, навіть після закриття чи у вихідні — мене скрізь пускали на зачинену територію та дозволяли не просто зробити пару фотографій, а й погуляти там. Це само по собі налаштовує на більш медитативний настрій, а ще дозволяє оцінити роботу архітекторів своїм любительським оком. Юліан Чаплінський радив не спішити фотографувати побачене. Треба спочатку охопити все поглядом та спробувати сформувати думку. Підбір ракурсів для фото може зіпсувати перше враження.У церкви часто досить спірна репутація і я не пропоную вам ходити на сповіді чи вдаритися у віру. Відвідайте найвідоміший храм чи собор у вашій місцевості. Спробуйте віднестися до цього, як до музею, бо часто так і є. Будьте відкритішими до культури у всіх її проявах. Не заганяйте себе в рамки, як казав один мій знайомий Алмаз Бога. А коли вийдете з церкви — продихайтесь від духмяного ладану та допоможіть самі знаєте кому.