Перед першою поїздкою на Кавказ ми вирішили з колєгами піти заночувати на Ігрець - випробувати спорядження і аби гори благословили. Поїхали ми в зливу, але на Буковецькому перевалі злива припинилася - то добрий знак!Як виявилося то було вікно.Вийшовши на хребет ми на мить застигли - з боку Чорногори з шаленою швидкістю летіли хмари. Ми потрапили в справжню бурю.Несподівано почала лупити блискавка - все ближче, і ближче, і ближче. Я молився, Тарас казав що вже пізно, а Сашко ледь не став віруючим.Треба швидко збігти з хребта! Збігаємо і тут починається ще й град - як то кажуть "Щастя є!"Ми змокли як хлющі, змерзли і вирішили вертатися тхаті. На спуску на нас ще напали бики, але на кого під Ігрецем не нападали бики.Спустилися на Буковецький перевал вже під вечір, думали стопити, але нам пощастило - останній автобус якраз їхав на Косів.Вже вдома ми побачили як над горами розпогодилося. Наступний день був теплим і сонячним."Ігрець закурився, земля парувала, од Чорногори бігли безперестанку хмари та виливались дощі, на які збоку світило сонце."М. Коцюбинський "Тіні забутих предків"