Queens of the Stone Age - Perfecth

Мене досі пре як юного від олдової маскулінності Джоша, хоч далеко не всі останні альбоми його головної банди надовго поселялися в моїх навушниках. Деякі, між нами кажучи, і не дослуховувалися, але це радше про часи, в які я їх слухав, аніж про самі альбоми)..

Perfecthсподобався передусім голосом Джоша. Досвід, пережиті болі-випробування і легкість (навіть інтимність) водночас творять тиху магію, перед якою місцями відступає і музична складова. А вона тут на вибір - тут блюз, там глем, тут артовий психодел і акустичні балади, там майже гітарний ньювейв.

Поки важко виокремити пісні, які запали. Знову очікування розйобу (з синглами я зазвичай акуратно), а по факту… Втома, гнітюча рефлексія, деяка знудженість. Вразливість, навіть крихкість, якою ділишся без озирань на статуси та пози.

Прикре відчуття необовʼязковості і чогось, що я егоїстично недоотримав як слухач. Але є бажання вернутися. Згодом.

Як мінімум, дядьки до останнього уникають моменту, коли стануть кавер-групою на самих себе.

Стрімінги