Відносно нещодавно писав про Лео Вудалла, а тут ще один фільм з ним.

Біографічна драма Метта Джонсона (Блекберрі) від А24 про молоді роки відомого (навіть я чув краєм вуха) шеф-повара Ентоні Бурдена, базовані на його мемуарах.

По замовчуванню рокнрольні 70-ті, Масачусетс, Кейп-Код і молодий Ентоні (Домінік Сесса), який кров з носа хоче стати письменником, але вимушений підпрацьовувати посудомийником в місцевій кафесі.

За шефа у нього самотній літній бразилець (Антоніо Бандерас), який шарить в їжі, музиці та оригінальному бухлі, за друга - ловелас і наркоман Сал (власне, Лео Вудалл), з якими вони вриваються в безсонні ночі після роботи.

Любов теж присутня, але там все складно, бо за неї треба боротися, шось комусь доводити, не плутатися в брехнях і справжніх намірах, а між тим - навчитися розкривати устриці, не ранячи рук.

Почати ж готувати самому - лише питання часу і драматичних обставин)..

Зайшло. Мила, по-олдскульному наївна, стильно знята інді-історія дорослішання. З класно розкритою темою наставництва, які я так люблю в кіно. Ну і круто про турбулентність юності, з її амбіціями, закоханостями як востаннє і безконеченими факапами.

Зверніть увагу.