Дуже подобається Лео Вудалл й те, як його молодість і харизму підсвічує камера. Ще від Одного дня і Білого лотоса. Хоча герої Лео здебільшого однотипні, які б соціальні ролі не себе не приміряли - занадто миловидні, з душком всередині, але завжди із примарною надією на каяття в фіналі)..

В новому фільмі ще донедавна документаліста Деніела Роера (той самий, що знімав кіно про бідосю Навального) він грає настроювача піаніно, колись суперталановитого музиканта, котрий лишив музику через хворобу.

Гіперчутливе сприйняття звуку, крім відлаштування інструментів, гарно працює і зі зламуванням сейфів. Не скористатися цим, особливо коли в близьких трабли і їм терміново треба гроші, гріх. От тільки двіжі з новими колєгами, попри рішення вирішити свої питання і все, очікувано, парою ходок себе не вичерпують…

Добротний середняк про вибір і наслідки, який не зовсім вирішив, що він більше - романтична драма чи трилер на мінімалках.

Хороший бонус - 89-річний Дастін Хоффман, на якого просто приємно дивитися.