Canal Книжкові історії 🏳️🌈 - @call_me_booklover - №9463
Срачів багато не буває? Таша на зв’язку 😎Ліля мені повідомила, що на лоні блогерів-читачів-авторів палає синім вогнем скандал. І так, як я люблю вдалі порівняння, то най буде: горить і жевріє, як забутий на пательні сніданок. Моя думка що до того всього почнеться здалеку. «Я люблю чорний колір» — сказати про це буде ок.«Мені не подобається фіолетовий колір» — сказати про це буде ок.«Чорний колір люблять виключно ті, хто має високий інтелект, розвинену фантазію і емоційно збагачений» — було б вкрай дивно, недоречно.«Фіолетовий колір — це ригачка пінгвіна» — доречно сказати, можливо, якщо ти ведеш стендап.«Всі, хто люблять фіолетовий колір — дно» — казати неприйнятно.Щось там в супер геройських сагах було ще про силу і відповідальність. Так от про це. Ми несемо відповідальність за все, що робимо і говоримо, така вже особливість дорослого життя. Якщо твоє слово когось нищить — ти несеш за це відповідальність. Цю відповідальність несуть і ті, хто до твого нищівного слівця приносить і свої гостренькі додатки. Ще одна метафора: один удар чинить шкоду, тисяча ударів можуть вбити. Можна сказати: «але з цих тисячі ударів мій був тільки один, я не вбивця». Добре, ти — співучасник вбивства. Коли ти знаєш, що з високою ймовірністю за твоїм першим ударом буде ще 999, бо твої слова і дії мають таку вагу — ти організатор вбивства.Звісно, це метафора, трохи гіперболізована, а може і ні.Люди, на мій погляд, — дивовижні тим, що емоції і почуття складають левову частку нашого життя. Тобто це не щось відокремлене, як от мої кросівки для бігу, які стоять і чекають своєї миті. Розумієте? Тому ми маємо це памʼятати не тільки про себе, але і про інших.Щось дуже довгий лонгрід виходить, мені вже і самій нудно стає. На останок: коли до нас підходили читачі й казали хороші слова про те, як наш блог їх підтримує не тільки інформаційно, а й морально, це було для нас найкращим визнанням. Не цифри/статистика/гроші, а саме те, що існування нашого блогу комусь робить добре — для нас є мірилом успіху.Резюмую: автори/ки не зобовʼязані писати те, що буде вам подобатись. Вони пишуть, бо це подобається їм. Якщо прочитав їх твір це сподобалось і вам, значить стався метч, і це круто. Саме на цих метчах книговидавництво колись і стало таким популярним. Не сподобалось вам, сподобається комусь іншому. Блогери несуть відповідальність за свої слова і дії: за слова і дії читачів під постами блогерів/ок несуть відповідальність ті, хто пише ці слова. На цьому все, йду складати Lego, а ви пишіть в коментарях, що думаєте ❤️
2700
26-05-12 14:17