🖼️ куди сходити і що подивитися на вихідних? Зробили добірку виставок в Одесі та Львові:🔹“Ода Соні”📍Музей сучасного мистецтва Одесипроєкт, присвячений 140-річчю від дня народження Соні Делоне (а народилася мисткиня в Одесі), демонструє впливи, перегуки та тяглість творчих практик художниці. Виставка презентує сучасні інтерпретації мистецьких пошуків і напрацювань Делоне в доробку одеських художників. Експозиція розгортається у форматі тематичних зон, що репрезентують різні виміри впливу, — від роботи з керамікою до моди та графічних систем🔹“Краса буденного”📍Shum Art Gallery (Львів)ця виставка – спроба мисткині Олени Турянської збагнути життєсвіт своєї колеги, художниці Олени Кульчицької, пізнати її творчий метод та долучитися до діалогу з нею. Турянська зростала серед робіт Олени Львівни: від захоплення ілюстраціями до казки “Лис Микита” у дитинстві до спроможності оцінити рівень майстерності Кульчицької під час навчання в училищі прикладного та декоративного мистецтва. В експозиції представлені філігранні витинанки, що зображають дерева, гілки, корені, архіьектуні елементи, віднайдені авторкою проєкт в роботах Олени Кульчицької та майстерно проінтерпретовані на аркушах паперу🔹“Борис Возницький. Пам’ять і час”📍Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницькогоприурочена до 100-річчя з дня народження багаторічного директора Галереї мистецтв, “архітектора музейного простору України” Бориса Возницького, виставка постає своєрідним поверненням у недалеке минуле Галереї. Окрему частину експозиції складає іконографія Возницького — його портрети авторства Володимира Слєпченка, Петра Григорійчука, Володимира Грішина. Представлена зала з роботами львівських митців-сучасників Бориса Григоровича, зокрема твори Емануїла Миська, Миколи Шимчука та Любомира Медвідя. Також відвідувачі мають змогу побачити автентичні предмети з кабінету Бориса Возницького (годинник, робочий стіл та документи), що дають уявлення про робочі будні невтомного музейника🔹“Заземлені розмови”📍Національний музей у Львові імені Андрея Шептицькогомультимедійний проєкт Михайла Барабаша – своєрідне есе про життєстійкість: через об’єкти з вмонтованою шрапнеллю, відеоінсталяції, архівні фотографії та малюнки митець осмислює способи заземлення. Для автора проєкту таким способом "заземлитись" стало чищення картоплі – таким собі ритуальним жестом, способом упорядкувати внутрішній хаос і впоратися з реальністю. Виставка розгортається у п’яти залах музею, кожен із яких фіксує трансформацію звичайного побутового об’єкта на символ опору, пам’яті та надії(📌 більше виставок — у нашій квітневій підбірці на сайті)[естéт]-ичних вихідних![естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram