Павло пише:«Вмію жити в нестатках і в достатку»Це звісно ро міру забезпечення, та вони торкнулися мене з іншого боку - міри служіння. Багато людей, яким не дали того, на що вони, на їхню думку, 'заслуговували': більшої значущості, відповідальності, видимості, похвали - замість шляху «я там, де потрібен» починають звинувачувати, роптати, ображатися. І там, де Бог хотів прокласти шлях зростання, людина звертає з Божого маршруту. Нещодавно я почув фразу, яка дуже глибоко торкнулася мене: «Бути там, де потрібен»

Вона знімає залежність від посад і статусів. І дає чітке відчуття себе в конкретному місці і в конкретний час. Стільки, скільки я потрібен - я тут. Бувають періоди, коли нас не помічають, коли не довіряють багато, коли в нас не вірять, ігнорують або не підтримують. І дуже часто саме в цей момент Господь готує наше серце для Своєї місії (згадайте Мойсея після втечі в пустелю). Іноді ми хочемо пришвидшити шлях або вдягнути чуже покликання. Не треба. У Бога є Свій план для тебе. Його план кращий за мій власний план. Відгукнись на нього. Довіряй Богу. Вір Йому - Він не підведе. Ти там, де потрібен.