🌀 Як Росія вигадує «біль»: хроніки операції Doppelgänger
The New York Times та аналітики з безпеки нещодавно розкрили деталі масштабної російської мережі впливу. Основою для розколу американського суспільства стала тема Ізраїлю. Сотні фейкових акаунтів (часто під виглядом ізраїльських жінок) заповнили соцмережі однаковими синхронними хвилями.

Приклад такого посту виглядає приблизно так:
«Я більше не можу мовчати. Мій чоловік на фронті, а Вашингтон і наші лідери торгують нашою безпекою заради своїх інтересів. Нас зрадили, все пропало».
Вам це нічого не нагадує?

В українському інфопросторі ми бачимо цього врожаю безліч. Щирі, емоційні жіночі пости переповнюють стрічки, намагаючись розхитати суспільство зсередини.
Але тут криється головна пастка й водночас найголовніша ілюзія. Російські спецслужби не вигадують проблеми з голови. Вони не створюють їх із повітря — вони акуратно вишукують найболючіші, живі нерви суспільства і починають бити туди на повну потужність.
Коли ми бачимо такі маніпуляції навколо теми фронту, мобілізації чи корупції, влада зазвичай каже: «Не вірте, це російська ІПСО». Але як ти можеш не вірити, якщо часто в основі лежать абсолютно реальні, правдиві проблеми, які люди бачать щодня на власні очі?
Сховати такий біль неможливо. Замовчати його — значить дати ворогу ідеальне паливо для дестабілізації.

ОТЖЕ:
Російський інформаційний тиск неможливо перемогти одними заборонами чи закликами «не помічати очевидного». Справжній бумеранг для кремлівської пропаганди спрацює лише тоді, коли систему змусять лікувати хвороби зсередини: реально боротися з корупцією, наводити лад у процесах мобілізації та прибирати підстави для відчаю.
Бо ворог б'є тільки туди, де є відкрита рана. А єдиний спосіб здихатися цього тиску — нарешті вилікувати цю рану раз і назавжди.
Це важко і довго, але дуже надійно.