🌀 Про який закон забула Банкова (або чому СБУ знову робить чужу роботу)
Коли з'ясовується, що майже 40 тисяч цивільних камер відеонагляду по всій країні роками працювали як безплатні онлайн-навідники для російських ракет, виникає одне просте запитання до законодавців: а де була державна політика?
Замість того, щоб ухвалити чіткий, жорсткий рамковий закон ще на початку великої війни, Банкова і профільні комітети чомусь «забули» про елементарне регулювання сфери побутової безпеки.
Як це працює зараз (через ручне управління):
СБУ змушена в ручному режимі ганятися за тими тисячами пристроїв, вишукувати відкриті стріми, блокувати їх, змінювати кути огляду або просити власників вимкнути трансляції. Це колосальний масив виснажливої роботи для контррозвідки, яка в цей час мала б займатися зовсім іншими завданнями.
Як мало б бути за нормальної державної логіки:
Якби на рівні парламенту був ухвалений чіткий закон про порядок використання систем відеоспостереження в умовах воєнного стану, все вирішувалося б набагато простіше.
Чіткі технічні вимоги до обладнання (заборона публічних стрімів на відкриті платформи, обов'язкове закриття огляду вулиць та стратегічних об'єктів).
Прописані правила для бізнесу, ОСББ та пересічних громадян.
Правоохоронна децентралізація: Звичайний патрульний поліцейський чи муніципальна варта, проходячи повз черговий магазин із камерою, що дивиться на дорогу чи перехрестя в режимі реального часу на відкритий сервер, має законне право вимагати вимкнути її або виписати штраф власникові за несанкціоновану трансляцію. Без потреби залучати кіберфахівців СБУ.
Але замість превентивної законодавчої роботи ми маємо ситуацію, де держава реагує вже на наслідки. І поки замість чітких законів влада знову шукає винних де завгодно — хоч у Трампа з Порошенком, хоч у пересічних власників відеокамер — ворог продовжує користуватися дірками у нашій правовій та цифровій безпеці.