🌀 ЗАПАХ СТРАХУЦе вже навіть не “історія ходить по колу”.Це історія, яка методично повертає в кабінети одних і тих самих людей, ніби країна — це не держава, а дуже погано провітрюваний акваріум.Тільки вдумайтеся в цю кадрову послідовність.2014 рік.На вулицях горить Майдан. А в кабінетах ГСУ МВС молоді, енергійні й надзвичайно “перспективні” кадри під керівництвом Олега Татарова старанно оформлюють справи проти активістів.Кар’єрний ліфт тоді працював просто: чим краще захищаєш систему від суспільства, тим вищі шанси на майбутнє.2026 рік.Світ штормить, країна висить над прірвою, а на Банковій, схоже, вирішили, що саме час повернутися до перевіреної кадрової класики. Бо навіщо шукати нових, реформованих і хоч трохи незалежних силовиків, якщо є старі знайомі, які вже колись довели свою корисність у боротьбі з “надмірно активними” громадянами?Справді, дуже зворушлива вірність традиціям.Одні люди виходили на Майдан, щоб цю систему зламати.Інші, як виявилося, весь цей час просто терпляче чекали, коли її можна буде зібрати назад.І тут вже навіть не хочеться сперечатися, “це кінець демократії чи кінець Зеленського”.Бо коли влада в критичний момент починає тягнути з шафи кадри з антимайданним душком, це завжди означає одне:хтось у верхах уже відчув не силу, а страх.А страх у таких систем завжди дуже консервативний.Він не шукає майбутнє.Він шукає знайомі обличчя, старі методички і людей, які вміють тримати оборону навколо правильних кабінетів.Саме тому я і кажу:рішення суду у справі Порошенка проти РНБО та санкції проти Берези — це не просто окремі епізоди. Це дуже ввічливий, дуже бюрократичний, але вже цілком виразний звук нового етапу.Етапу, де влада перестає прикидатися реформою і починає відверто збиратися в стару касту.А коли система починає так гарячково стягувати до себе людей учорашнього дня, це зазвичай означає, що завтра вона вже дуже боїться.