Вірменією лякають уже не вперше.Після Карабаху Вірменія пережила найважчий удар, який тільки можна було уявити. Вона втратила не лише територію чи вплив. Вона втратила головну ілюзію — віру в те, що Росія гарантує її безпеку.Саме тому нинішні погрози працюють слабше, ніж десять років тому.Так, Росія може створити проблеми. Може обмежити імпорт. Може ускладнити торгівлю. Може підняти ціни на газ. Але кожен новий крок має і зворотний бік: він ще більше штовхає Вірменію до пошуку альтернатив.Це головний парадокс імперської політики.Коли союзник боїться тебе — він залишається поруч. Коли союзник перестає вірити у твою силу — він починає шукати вихід.Тому питання вже не в тому, чи може Кремль покарати Єреван.Питання в тому, чи достатньо в Кремля ресурсів, щоб утримувати союзників не страхом, а вигодою.І схоже, що ні.ОТЖЕ. Вірменію сьогодні лякають газом, ринками та санкціями. Але найстрашніше для будь-якої імперії стається тоді, коли її перестають боятися. Саме цей процес ми, схоже, і спостерігаємо.