🌀Що не так із продовженням санкцій проти Фірташа (і чому це остаточно викриває логіку Банкової)Продовження санкцій проти Дмитра Фірташа подається як «послідовність державної політики». Насправді ж воно лише оголює вибірковість і політичну мотивацію санкційного механізму.Перше. Юридичний контраст.

На відміну від санкцій проти Порошенка, санкції проти Фірташа формально обґрунтовані:він перебуває за кордоном, в Австрії, і не підконтрольний українській юрисдикції. Але навіть у цьому випадку держава могла і повинна була діяти через судові механізми — міжнародні або національні. Натомість обирається санкційний шлях. При цьому Порошенко перебуває на території України, під українською юрисдикцією, і саме тому санкції проти нього є юридично значно більш сумнівними, якщо не прямо незаконними.Друге. Тимчасовість проти довічності.

Санкції проти Фірташа — обмежені у часі. Їх сьогодні просто продовжили, бо строк спливав. Санкції ж проти Порошенка — фактично довічні. Без строку, без суду, без перспективи перегляду. Це не питання персоналій. Це питання принципу:або санкції — це тимчасовий інструмент безпеки,або це довічна кара без суду. Разом ці два підходи існувати не можуть.Третє. Найбільш показове — медіа.

Санкції проти Фірташа не включають заборону на володіння телеканалами та радіочастотним ресурсом. Фірташ є співвласником каналу «Інтер»:каналу, який системно підтримує владу,не запрошує в ефір опозицію,бере участь у Єдиному телемарафоні,і отримує за це кошти з державного бюджету. Водночас Порошенку санкціями прямо заборонено володіння медіа. Тобто держава каже громадянам прямим текстом:«підсанкційний олігарх із лояльним телеканалом — допустимий»;«опозиційний політик із критичними медіа — ні».І це вже не питання безпеки. Це питання політичної доцільності.ОТЖЕ

Продовження санкцій проти Фірташа не підтверджує принциповість влади. Воно остаточно демонструє подвійний стандарт. Санкції в Україні:не є універсальним інструментом,не застосовуються за єдиними правилами,і використовуються залежно від політичної лояльності. Це небезпечно не тому, що «хтось хороший чи поганий». А тому, що санкції перестають бути правовим інструментом і стають політичною дубинкою. А держава, яка так діє,рано чи пізно втратить довіру до самого механізму, який сьогодні використовує.