Скажемо свою особисту думку, не критику, просто думку... Це стосується всього спорту й нашого, й інших видів. Коли великий сплеск емоцій якихось на певних стадіях турніру...А потім вилітають. Тому що психологічно вже досягли свого піку - і віддали все радості своїй, завдання виконано типу.Якщо хлопці зі збірної, яка поїхала на Універсіаду, читають нас - сподіваємось, що у вас ситуація як раз не така, і ми помиляємось!Але протягом всього дня дивимось навкруги, на реакції, на фото, пости в соцмережах - так радіють, коли досягнуто мети. Хоча... Хокейний фанат України звичайно ж не надто розбалуваний перемогами, тому радість зрозуміла - це дуже щиро.Згадайте, ми так практично завжди раділи перед останнім вирішальним матчем на ЧС в будь-якому дивізіоні... І не вигравали. А цьогоріч знали, що наша мета більша за просто претендувати на вихід, і спокійно чекали останньої гри молодіжки. Абсолютно спокійно. Та й навесні так було з національною командою.Може помиляємось... Але дуже не хочеться розплескати зусередженність та концентрацію.Віримо в команду і бажаємо їй усього найкращого! Тренери, вочевидь, десь так само налаштовують і переживають про те ж саме.@brulsfriends