Розблокував усвідомленняДавно "іду у політку", ну з натяжкою іду) "Іду", бо бачив багато хуйні і не хочу терпіти таке ставлення до людей. Тобто я "хочу влади" задля справедливості до себе та інших. Бо влада це контроль, можливість ствердити свої правила, кращі і гуманніші. Але я давно не міг зрозуміти, звідки ж ця жага справедливості і чому це треба реалізовувати саме у владі? Нарешті розблокував: бо влада — це контроль, а контроль — це безпека. А саме безпеки мені не вистачало в дитинстві. Через небезпеку і з'явилося таке бажання захищати себе та інших, маючи контроль за ситуацією на найвищому щаблі (а саме такий рівень контролю мають батьки у дитинстві). Щоб мало хто міг мені зробити боляче, а "уникнути" страждань було б насправді доволі легко: треба лиш дотримуватися ОЧЕВИДНИХ і прописаних інституційних правил доброчесності, репутації, прозорості тощо. А це не складно, бо правила відомі.Тепер питання лишилося тільки одне. Убезпечити себе можна різними способами. Для того не обов'язково лізти в політику чи взагалі будь-яку форму влади. Тож чи буду я продовжувати сублімувати власний страх з дитинства і лишатися в цій парадигмі (свідомо чи ні)? Чи вирішу вийти з неї і займусь чимось приємним саме для мене, що росте не зі страхів, а з бажань?