📈 КОМПАС ПОЖИДАЄВА | Архітектори майбутнього | Ринки винагороджують скорочення людей. Акції зростають в ціні після та...

Ринки винагороджують скорочення людей. Акції зростають в ціні після таких новин і це - сигнал до всіх рад директорів акціонерних компаній: скорочення - дорівнює збільшення вартості акцій. А суспільство ще не придумало новий договір між людиною, працею, доходом і цінністю.Ось чому в листі з'являється ця тривога.Не тому, що технології обов'язково приведуть нас у пекло.А тому, що стара модель світу закінчується швидше, ніж ми встигаємо описати нову. І тут треба сказати важливу річ, яку часто пропускають. Безумовний базовий дохід - це не відповідь на все.Це, у кращому разі, міст.Не нова цивілізаційна модель, а тимчасова конструкція, щоб суспільство не розірвало під час переходу.І навіть цей "міст" навряд чи буде побудований швидко.Державні системи працюють повільно, політики мислять виборчими циклами, технології рухаються експоненційно. І саме в цьому розриві сьогодні накопичується головний ризик.Ще один сильний висновок з цього листа: майбутня економіка, схоже, буде все менше цінувати людину як виконавця і все більше цінувати людину як архітектора.Не того, хто просто виконує завдання. А того, хто бачить систему, хто поєднує людей, машини, процеси, сенси, рішення, то вміє будувати, а не просто обслуговувати шматок функції.ШІ дедалі краще закриває окремі задачі, але він не прибирає потребу в тому, хто:- формулює напрям- приймає стратегічне рішення- збирає нову конфігурацію бізнесу- несе відповідальність за архітектуруІ саме тут, на мій погляд, захований ключовий нерв найближчих років для власників бізнесу.Питання вже не лише в тому, як впровадити ШІ, питання в тому: чи встигнете Ви перейти з ролі керівника процесів у роль архітектора нової системи? Бо виконання дешевшатиме, контроль дешевшатиме, операційний менеджмент частково дешевшатиме.А ось здатність бачити нову модель, збирати її, виводити людей у неї, тримати сенс і напрям - дорожчатиме.Тому я бачу тут не один, а одразу три висновки.Перший.Ми заходимо не просто в еру технологічного прогресу.Ми заходимо в еру ламання соціальної драбини.Другий.Головний ризик - не "повстання машин", а хаос у суспільствах і в головах людей у проміжку між старою і новою моделлю суспільства.Третій.Найбільшу цінність матиме не той, хто краще виконує функцію, а той, хто здатний створювати нову архітектуру ролей, рішень і систем.Тобто питання стоїть уже не так: "Що ШІ забере?"Питання стоїть так: "Хто в новій економіці залишиться джерелом конструкції, напрямку і відповідальності?"І тут повернемося до того старого анекдоту.Достаток, можливо, справді попереду.Технологічне "майже-комуністичне" надвиробництво теж цілком можливе. Але проблема в тому, що під час шляху ніхто не обіцяв годувати.І ось це "під час шляху" зараз і є головною темою. Не абстрактна утопія, не красива презентація про майбутнє, те, як пройти найближчі кілька років так, щоб не втратити суспільство, середній клас і сам механізм вирощування сильних людей.Утопія, можливо, справді можлива, але вона не настане автоматично. Її доведеться проектувати і дуже швидко. Моя гіпотеза така: її можна спроектувати на двох речах: - Розумінні людиною своєї життєвої цілі, що стане фундаментов для самоусвідомлення і вибору напрямку особистої реалізації. - Технології проходження усвідосмлених трансформацій на основі своєї особистої цілі. Коли людина спирається на саму себе і на свій внутрішній стрижень у морі хаосу, то вона не заходить в стан замішання. Бо у неї є, на що спиратися і куди рухатися. Цікава ваша точка зору, шановні читачі, на це філософське питання: як пережити період турбулентності найближчих років і потім використовувати нові можливості по максимуму?