зʼявитися ненависний манкурту та його чекістським господарям біло-червоно-білий стяг. Але чи побачили ми б цей прапор, якщо б роками за нього не віддавали життя й здоровʼя такі як Статкевич?Для того, щоб бути відданим якійсь ідеї, зовсім не обовʼязково бути демократом і лібералом. З двох учасників знаменитого обміну радянських часів дисидент і опонент режиму Брежнєва Владімір Буковський залишився у Англії й зробив блискучу академічну карʼєру, а опонент режиму Піночета і лідер чилійських комуністів Луїс Корвалан нелегально повернувся додому і роками керував своєю партією з підпілля.Це я не до того, що я хочу дорікнути Буковському, до якого я ставлюсь з неодмінною повагою. Це я до того, що хочу поцікавитись, в якій з цих двох країн вдалося подолати диктатуру і створити умови для стабільної демократії? І Корвалан теж був немолодою людиною після років вʼязниць – що заважало йому тріумфально повернутися на Батьківщину після краху диктатури, а до цього насолоджуватися статусом особистого гостя Брежнєва і боротися з еміграції?В такій ситуації заважає тільки одне – віра, що без твоєї особистої участі не буде жодного тріумфу.І хай на скрыжалі запісана гэта не будзе:Жалеза, якім катавалі, слязамі Айчына астудзе,Яна твае болі злякуе рукамі матулі,Чырвоную ружу прышпіліць да белай кашулі... Уладзімір Някляев – Міколі Статкевічуhttps://www.facebook.com/share/p/19jXQi3fAa/