Грегор Замза був хорошим сином і братом. Усе своє життя він присвячував сім'ї. Він мав заробляти, аби утримувати батька, матір і сестру, а тому обрав нелегку роботу комівояжера. "Ох, Господи, — подумав він, — який важкий фах обрав я собі". Навіть друзів він не міг собі знайти, бо увесь час був у дорозі. Високе почуття обов'язку не давало Грегорові розслабитися. Але ось він захворів, бо його перетворення — це щось на кшталт хвороби, і виявилося, що ним просто користувалися, бо це було зручно. Адже ж і батько ще був у змозі працювати в банку, і сестра змогла собі знайти роботу. Але це Грегора не засмутило, навпаки — дало спокій його душі, бо він же думав, що без нього вони пропадуть. Тепер їхня черга піклуватися про нього. Та надовго не вистачає терпіння навіть у сестри, яка спочатку охоче допомагає Грегору. Перевтілення головного героя у комаху — це тільки засіб узагальнення тих бід, що чатують на нас, на наших близьких. І, мабуть, найважче випробування на людяність — це стосунки в родині.