Пересмішники не роблять ніякої шкоди, тільки співають і веселять нам серце.Вони не розкльовують ягід по садах, не гніздяться у клунях, нічого — тільки виспівують людям на радість. Ось чому вбити пересмішника — гріх. Нарешті руки дійшли до «Вбити пересмішника» - класики американської літератури, книги, яка отримала Пулітцерівську премію і книги, яку вивчають у школах. А її героя Аттікус Фінча вважають ледве не символом справедливості і законопорядку.Не можу описати і передати вам наскільки в мене затамовується дихання, бʼється серце коли я читаю тексти з такою тематикою. Я не можу пояснити чому, але воно мені болить. Я люблю «Прислугу», «Джеймс» минулого року мене вразив просто капець, «Барва пурпурова» мені було від неї погано. Дія «Вбити пересмішника» відбувається у 1933-35 роках у вигаданому містечку в штаті Алабама. Мейкомб - маленьке місто, де всі знають один про одного, хто скільки пʼє віскі, хто в яку церкву ходить і не ходить і чиї діти прогулюють заняття у школі. І тут мешкає родина адвоката Аттікуса Фінча. Дівчата і хлопʼята, я знайшов ідеального книжкового чоловіка!Він вдівець і виховує двох дітей. А розповідає нам про своє життя його наймолодша донька Скаут. Яка бачить своє життя з батьком як.. дитина. І ми можемо судити, що відбувається через дитячий погляд. Починається роман з їх іграми з Примарою Реддлі (сусідом, який ніколи не виходить і про нього ходять легенди), продовжується першим класом Скаут (у якому їй нудно, тому що вона вже вміє читати і писати) і продовжується дивними висловлюваннями місцевих про діяльність батька. Неначе він захищає якогось «чорномазого» (збережено з оригінального тексту) і взагалі вчиняє не так, як має бути.І поступово Скаут, зі своїм братом Джеймі дізнаються, що-ж такого відбулось і кого дійсно захищає їх батько.І як же я у захваті! Починається роман з дитячої забавки, яку мені, 24 річному чоловіку було дуже смішно і захопливо читати. Завершився роман з недитячої піднятої теми, яка змусила мене аж закрити рота рукою і навіть не помітити як за декілька хвилин я прочитав 10 сторінок розвʼязки.Кожна дрібниця, кожна деталь - вона настільки вплинула на подальший розвиток сюжету. Коли на початку здавалось: «ох, ну це класика, оце точно описано просто щоби описано», а потім ти розумієш, що нє!Аттікус Фінч заслуговує окремого абзацу мого відгуку. Не дарма він є символом боротьби проти несправедливості. Це дійсно розписаний персонаж, поява якого викликала у мене мурашки, а стікери тільки і клеїлись на ледве не кожну його репліку. Те, як він виховує дітей з розумінням, що всі люди рівні. Те, як він намагається це донести іншим людям. Те, як не боїться погроз.. ох йо!Це моя нова любов і буде на тій поличці шедеврів, заради яких література жила, живе і буде жити ще багато років. Тому що це актуально завжди.#Peachвідгук