Книжковий світ Персика | Видно мені не дуже щастить на «дорослу літературу» Голлі Джексон, тому...

Видно мені не дуже щастить на «дорослу літературу» Голлі Джексон, тому що це вже друга книга авторки, яка наче «більше дарк і для більш дорослої авдиторії, ніж «Посібник»» і мені НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. І більше того - я злий. Я не повірив! Я не повірив жодному слову у цьому трилері-детективі-фентезі-янезнаюшо. Починається все з того, що ми знаймимось з героїнею - Джет. Їй 28 років, вона дочка в шанованій в містечку родині, яка володіє будівельною компанією. Знайомимось ми з нею на ярмарку-святкуванні Геловіну. Також розуміємо, що в неї є брат, який поступово переймає усі справи батька, невістка, з якою вони колись були кращими подругами, мати і батько і сестра, яка колись давно загинула. Як саме - дізнаємось згодом. І ось що ви думаєте? Джет вбивають! Вам не почулось. Три удари молотком - рідкісні травми, після яких, звичайно ж, люди не виживають, а якщо виживають - то мають бути з якимось наслідками у тілі, де завгодно.І ось що ви думаєте? ВОНА ВИЖИВАЄ! І більше того, через 2 дні прокидається і їй кажуть: «ну тут така справа. Ми провели операцію, з’єднали тобі якісь там кістки, але там в тебе величезна аневризма. В тебе два варіанти. Або ми зараз робимо операцію і ризик померти 90% або ти можеш ще пожити, але твоя карета від’їде через 7 ДНІВ». І героїня вирішує жити. І більше того - її спокійно виписують через 2 дні після нападу!!! Після операції, я так розумію, з трепанацією черепу. Я запитав про це у декількох своїх знайомих лікарів з різних фахів і всі сказали, що це неможливо. В подяках авторка сказала, що консультувалась зі своїм знайомим лікарем, дещо додала своє і вийшла така «поетична вільність». НУ НІХЄРА СОБІ!І ось - те що обіцяне з анотації. 7 днів, щоб розслідувати вбивство. Слухайте, я не лікар, але навіть я знаю і розумію, що наш організм такий непередбачуваний і у нього немає якихось особливих строків. Особливо, якщо ми говоримо про аневризму. Але на цих «7 днях» було так багато уваги, героїня постійно казала, що їй залишилось 7,6,5 днів… а думки про те що це могло відбутись одразу після виписки… або якоїсь ночі…? Цього не було.Окей. Енівей. Нехай буде. Джет береться розслідувати справу свого недовбивства. Чи все таки вбивства, бо їй ж залишилось 7 днів. І вирішує просто цим задовбувати усіх і дізнатись усі таємниці своєї родини, про які навіть і не заїкалась і не задумувалась всі ці 28 років.. Типу… Там були насправді твісти, які здавались дуже і дуже логічними, якщо задатись питанням. Але ніхто всі ці роки питаннями не задавався - окей. Їй 28 років. Ми говорили на книжкових клубах попередніх, що у вестернів дорослішання відбувається набагато пізніше. Мені здається, я досі не можу до цього звикнути. Бо в мене було відчуття, наче я читаю якісь дії і діалоги дитини. Я розумію, так, я не був в її ситуації (і сподіваюсь не буду і взагалі не знаю чи хтось колись буде, тому що, ну…) і може це все під впливом майбутньої смерті? Але ну йоооой, цей героїзм, ці грубості по відношенню до інших, цей пофігізм, що про тебе подумають і егоїзм, тому що з нею справу її вбивства розслідує сусід Біллі, який, здається, все життя був у неї закоханий. Ну ні! Ну взагалі мені не сподобалась ця Джет!Розв'язка - дуже очікувана. Це не мінус, тому що, в цілому, коли автори беруть троп «маленьке містечко-район», то це не дуже важко все розгадати і зрозуміти. В тебе обмежене коло осіб і в цілому, частина цього кола відсіюються десь на початку, тому що авторка погано намагається наставити на них гачки, які, очевидно, не спрацювали у мене. Хоча момент оцього «оо, непогано, непогано» був. Але в той же час прочитавши розв’язку я повернувся думками до однієї сцени, яку так і не пояснили і все стало ясно. Сподіваюсь, у вас будуть інші емоції від цієї книги, але в мене так💛