Раптом Ріду захотілося поцілувати її більше, ніж він коли-небудь хотів чогось іншого. Більше, ніж він коли-небудь хотів когось.— Темпест... можна мені поцілувати тебе? — прошепотів він, і його горло стиснулося.Її очі округлилися, і він відчув, що може втопитися в них. — Щ-що?— Я хочу поцілувати тебе, — хрипко сказав Рід. — Будь ласка, Темпест.Він не міг думати ні про що інше, поки вона стояла перед ним, виглядаючи так само спокусливо, як той шоколадний круасан, що він куштував під час своєї першої подорожі на сушу. Її губи прочинилися на м'якому видиху, коли вона кивнула на знак згоди. Він нахилився ближче, не в силах протистояти електричному тяжінню її близькості.Надзвичайно ніжно Рід притиснув свої губи до її губ. Абсолютна правильність цього моменту вразила його. Тепло й бажання закружляли в його шлунку, коли він обхопив однією рукою потилицю, притягуючи її трохи ближче.Тихий звук, який вона видала в глибині горла від цього руху, змусив його здичавіти. Це було єдине слово, яке він міг підібрати для цього почуття.Шторми і сонячне світло — Кей Лейда 🌸