Я вийшов і подав руку, яку Люс схопила, виходячи з машини. Пекуче задоволення пронизало мене, коли я побачив її невпевнену ходу. Її щоки були рожевими, арктично-блакитні очі — затуманеними від оргазмів, які я їй подарував. Губи були припухлими та червоними — кожен міг побачити, чим ми займалися.Тільки от я не хотів, щоб хтось бачив цей її розслаблений насолодою вираз. Це було призначено тільки для мене — її чоловіка. Кілька чоловіків дивилися на неї пожадливо, як пси на шматок м'яса.Я підхопив її під коліна, притиснувши так, щоб її голова лежала на моєму плечі. Вона сховала обличчя, а її пальці неспокійно ворушилися на моїх грудях, видаючи її тривогу. Але чим вона могла бути занепокоєна? Вона отримала те, що хотіла. Якщо їй ніяково через те, що ми робили в лімузині... ну, тепер пізно.Я ніс її через термінал. Той, що для приватних джетів, не такий залюднений, як основний, але міжнародний аеропорт Сан-Франциско все одно великий.— Я не надто важка? — запитала вона тихим, приглушеним голосом.То ось через що вона нервувала? Я б дуже хотів зазирнути їй у голову. — Валькіріє, ти могла б збільшитися вчетверо і все одно не була б надто важкою.Твій за контрактом — Надія Лі 💙