— Я робив дурниці раніше… Ну, до тебе. Дурниці, якими я не пишаюся. Дурниці, про які я мав тобі розповісти до того, як у нас усе стало офіційно.— Це змінює твої почуття до мене зараз?Моє серце завмирає. — Звичайно, ні.Лені злегка щипає мене, її теплий подих лоскоче шию. Я відчуваю, що вона от-от засне. — Я справді не хочу знати, крихітко. Давай просто спишемо це на те, що ти був «гулящим», і продовжимо жити з тим, що ти «гулящий» тільки зі мною?Боже, я справді вірив, що не можу покохати цю жінку ще сильніше, але вона, здається, отримує задоволення, доводячи мою неправоту за кожної нагоди.Поцілувавши її волосся, я посміхаюся. — Починаю підозрювати, що все те гультяйство було просто підготовкою до зустрічі з тобою, принцесо.— Дуже романтично. До речі, ти коли-небудь перестанеш мене так називати? — Вона позіхає, і я теж заплющую очі, дозволяючи собі розслабитися вперше з того моменту, як побачив, як вона згорнулася від болю на іншому кінці кімнати.Одна з машин біля ліжка пищить, і з коридору долинають нерозбірливі голоси.— Ніколи.Зачаровані та налякані — Клео Вайт ❤️