Його очі мерехтіли гумором, ніби він чув її невисловлений вердикт. Кожне волосся на її тілі піднялося, коли він наблизився. А потім він зробив найдивніше. Піднявши руку до її шиї, він зупинився, наче чекаючи дозволу.Сарая чекала, що її тіло запротестує проти його близькості, але воно, здавалося, було в шоці. Чому він просить дозволу? Збентежена, вона нахилила голову. Якщо він заподіє їй біль, вона зламає йому зап'ястя, до біса наслідки.Щось мерехтіло на обличчі Кадри. Довгі пальці торкнулися її шиї, відстібаючи її біррус, де він був закріплений на її горлі. Тканина зісковзнула з її плечей із шелестом, який здавався надто гучним. Його очі ніколи не відривалися від її, захоплення зникало, чим довше він тримав її погляд. У неї пересохло в роті.Потім він відступив.Вона боролася з бажанням задихнутися повітрям, коли він повісив її біррус біля входу до свого кабінету. Тремтіння тепла розгорнулося всередині неї, ковзаючи по її кінцівках, доки її шкіра не відчула себе занадто тісною.Havïd. Ні. Абсолютно ні. Його голос був достатньо поганим, але це? Вона придушила неслухняне відчуття, майже здригнувшись, коли Кадра повернувся до неї.— Ти боїшся мене? — спитав він діловито.Видіння розквітли в її голові про Енніуса, огорнутого полум'ям, що кричав. Про монстра, що нахиляється близько і просить дозволу, перш ніж торкнутися її.— Ні.Мій власний монстр — Шаліні Абейсекара🤩