Привіт "Забута мелодія" Оксани СайкоГоловна героїня – молода скрипалька Романа. Після сварки з батьком дівчина переїжджає в невелике провінційне містечко. Там вона орендує старий будинок із сумним минулим. Якось Романа знаходить на горищі стару скрипку, ноти невідомої мелодії та лист. Романа намагається з’ясувати, кому належали ці речі і яку історію вони приховують. Непоганий задум, але книга мені не відгукнулася. Події розгортаються повільно, герої видаються пласкими та незрозумілими. Загалом, оповідь некваплива та трохи "сонна", тому, думаю, підійде для осінніх читань. Я завжди любила малі містечка. Від них віє спокоєм. Вони приймають привітно, радо. Вони зовсім не ворожі, не зарозумілі й не насторожені до чужинців, як, здебільшого, міста великі, від яких ніколи не знаєш, чого чекати. Маленькі міста сповнені якоїсь ліричної старомодної музики, яка літає в повітрі разом із запахами рясних садів та городів, нагрітого сонцем асфальту, печеного хліба, сливового повидла, присмажених шкварок; котиться разом із порохом вуличками.
- А чого ж не любити? – всміхнувся гробар, – знаєте, як тоді відчуваєш життя? Гостро відчуваєш! Тому я ніколи не сумую, коли ховають небіжчиків. Я шкодую лише живих, які побиваються. Бо вони мали би поспішати жити й радіти життю. Небіжчики могли би їх тепер цьому навчити, ще й як... 
#відгук #Оксана_Сайко #сучасна_українська_проза #цитати