Привіт "Забута мелодія" Оксани СайкоГоловна героїня – молода скрипалька Романа. Після сварки з батьком дівчина переїжджає в невелике провінційне містечко. Там вона орендує старий будинок із сумним минулим. Якось Романа знаходить на горищі стару скрипку, ноти невідомої мелодії та лист. Романа намагається з’ясувати, кому належали ці речі і яку історію вони приховують.Непоганий задум, але книга мені не відгукнулася. Події розгортаються повільно, герої видаються пласкими та незрозумілими. Загалом, оповідь некваплива та трохи "сонна", тому, думаю, підійде для осінніх читань. Я завжди любила малі містечка. Від них віє спокоєм. Вони приймають привітно, радо. Вони зовсім не ворожі, не зарозумілі й не насторожені до чужинців, як, здебільшого, міста великі, від яких ніколи не знаєш, чого чекати. Маленькі міста сповнені якоїсь ліричної старомодної музики, яка літає в повітрі разом із запахами рясних садів та городів, нагрітого сонцем асфальту, печеного хліба, сливового повидла, присмажених шкварок; котиться разом із порохом вуличками. - А чого ж не любити? – всміхнувся гробар, – знаєте, як тоді відчуваєш життя? Гостро відчуваєш! Тому я ніколи не сумую, коли ховають небіжчиків. Я шкодую лише живих, які побиваються. Бо вони мали би поспішати жити й радіти життю. Небіжчики могли би їх тепер цьому навчити, ще й як...  #відгук #Оксана_Сайко #сучасна_українська_проза #цитати