— Ґвен, ти що, картярка? Ти грала зі мною?— Я? Ніколи б такого не зробила. Але гра в покер — це єдиний спосіб привернути увагу мого батька. Тому я стала в цьому досить вправною.— Але я думав...— Ти припустив. А ти знаєш, що кажуть про припущення.— Що це робить дурнями і тебе, і мене?— Ні, що тобі треба зняти штани і показати мені, що в тебе є.Я голосно сміюся. Ґвен завжди вміє мене розсмішити. Похитуючи головою, я підводжуся і змирююся з тим, що я це роблю. Я навіть більше не відчуваю того сп'яніння.Але я людина слова. І я програв цю руку чесно і справедливо.Високо над нею, я розстібаю ґудзик на джинсах і спостерігаю, як її губи розтуляються від різкого вдиху. Коли я опускаю ширінку, вона облизує губи.Мій член твердне, і я знаю, що це буде видно крізь мої боксери. Але я не можу втриматися, коли Ґвен дивиться.Її очі блискають, трохи скляні. Вона схрещує ноги і підштовхує підборіддя в мою сторону, закликаючи мене продовжувати.— Ти така клята нетерплячка, Ґвен— Так. Дуже.Дика карта — Елсі Сілвер