Гамнет - Меггі О'Фаррелл⭐️⭐️⭐️⭐️ (бонус за гарний текст)Попередження: враховуючи анотацію, я не вважаю цей відгук спойлерним, але сюжет обговорюю досить детально. Книга мені сподобалася, хоч відгук може справити інше враження🤔Гамнет - це така історична фантазія на тему родини Вільяма Шекспіра. Проте центральна фігура твору - не драматург, а його дружина Агнес. І авторка змальовує дуже цікавий образ жінки. Вільної, трохи-собі-на-умі любительки природи, яка тонко відчуває людей і, можливо, має навички чи то передбачення, чи то просто дуже розвинену інтуїцію. Тут вже можна подумати, що це якась дурня, але постривайте, це цікавий елемент🙂

Найбільша моя проблема починається після смерті Гамнета. Не тому, що реакція Агнес здається мені нереалістичною: втрата дитини цілком може зламати людину на роки. Проблема скоріше в тому, що в якийсь момент я перестала впізнавати саме Агнес. До трагедії це дуже конкретна жінка зі своїм характером, заняттями, незалежністю, дивним способом дивитися на світ і впевненістю, що вона добре відчуває людей. Після, все це ніби відходить убік, а сама вона дедалі більше перетворюється на архетип матері, яка втратила сина. Її майже не тішить справа, якою вона займалася все життя. Дочки, які теж переживають втрату, ніби відходять на другий план. І це навіть створює трохи неприємне відчуття особливої значущості саме Гамнета: ніби смерть сина забирає в Агнес усе життя, тоді як дві живі дочки не можуть повернути їй жодної опори. Водночас її "дар" тут цікаво грає проти неї самої. Агнес звикла довіряти власному відчуттю світу і ніби вірить, що може передбачати те, що відбувається. А коли реальність остаточно ламає цю впевненість, разом із нею ламається і сама Агнес. Це добре пояснює частину її реакції, але для мене все одно не пояснює, чому горе настільки її поглинає, що через роки від тієї жінки з початку роману майже нічого не залишається. Ще більше питань у мене викликали її стосунки з чоловіком. До трагедії роман малює майже ідилічний зв'язок двох людей, які нібито надзвичайно добре розуміють одне одного. Але потім раптом виявляється, що Агнес майже нічого не знає про його життя поза домом і часом ставиться до його роботи мало не зі зневагою.Фінал теж видався мені трохи штучним. Надто вже відчувається бажання авторки зв'язати Гамнета з "Гамлетом". Певний місток між персонажами він дає, але після всього, що сталося у другій половині книги, я все одно не дуже розумію, як має виглядати їхнє життя далі. При цьому саме те, скільки питань у мене виникло під час читання, багато в чому і зробило його для мене цікавим. Тож це той випадок, коли книга сподобалася мені не бездоганністю своєї конструкції, а тим, скільки думок вона після себе залишила.#відгук #гамнет #меггі_офаррелл