Літературний куточок 📖 | Хімія кохання» або це було так погано, що аж добре🙂Знаєте, бувають так...

«Хімія кохання» або це було так погано, що аж добре🙂Знаєте, бувають такі книги, від яких неможливо відірватися, не тому, що цікаво, а тому що дуже хочеться дійти до фіналу і зрозуміти, чи може стати ще гірше. От це якраз той випадок🐈‍⬛Для мене ця історія відправляється у топ поганенького, бо ну… погано так, що навіть муха б не сіла😐І все одно, всупереч здоровому глузду, я читала далі, бо іноді навіть така катастрофа має свою чарівність.Заманила мене, звісно, анотація. Вона виглядала так добре… Я чекала історію, де буде багато флірту, жарти, іронія, фіктивні стосунки і класичне поєднання розумної, харизматичної дівчини й багатого сина маминої подруги, який і рибку зловити зможе, і на катері покатає😱Але, здається, хтось переплутав хімію з фізикою, бо нічого не зреагувало. Пу-пу-пу.Герої пласкі. Вогника немає. Діалоги тупі, як от, наприклад:— Я як кетчуп, мене люблять всі. Ні глибини, ні розвитку, ні бодай краплі адекватності дорослої людини.Я ловила себе на думці, що читаю не історію, а чернетку, де все написано з відчуттям «ну хай буде». І попри розчарування, в якийсь момент я просто здалась і почала сміятись. І не тому, що смішно, а тому, що все настільки абсурдно і краще вже не буде.Тож так. Ця історія точно не моя. І радити її не буду.Але якщо вам раптом хочеться подивитись, як виглядає кохання без реакції, герої без хімії і діалоги без сенсу… спробуйте🦔#читаєморазом