=+=трісне склозерно проростеАтейвийде на ловиі зловить нас, полохливих худих пташока шовщо це на дзьобі за?зайшов і питавв обохну Бог нагородиввідсипав любові Богтрохи, бач, прогадава як?забрав в наскоріння і сагайдакі стріли вкластине мали кудипостаріли, пораниликрилаа він що?ходив, казавви просили любова не спокійсороки розносили те між земель і столітьтак і стоїтьну а ви?уяви, що місили глину, глей і соломуі солону водуі клеїли крилазбирали любов у глечикна плечі в'язалиі нéсли і пестили і Богу казали:може ми й не просилине мали силиі може більпрописався у насна кухніале слухайякщо ми не годні спокій тягти високимиі любити разомхіба з обрáзами,то може це вірно-правильнолишити нас окремопересипати травамидати куркуми, анісу,кориціі хай ті вівці яких ми нарахували у спільних снахрозбіжаться всією отарою,відокремляться парами?а Бог?посміхався: зубамиочима: дививсяротом: казав:ця гроза потрібнатобі й йомутомущоб крила зрослисьзагоївся дзьобнабухла любовто Богдає вам оце: усеа ви вже берітьчи боріть, чи знаходьте когосьхто візьме.то чуєш, Атею?зловив нас ізловився сам:неси теперсито перлів: між нимивсе є – крім любові. #revantapoetry 06.12.23потяг Холм-Київ