Fuente
Книжковий клуб | Рецензії📚 | Рефлексую після роману “Дім тиші” Орхана Памука.По-перше, чому його та...
532 Vistas/Alcance
2026-05-15 14:34
Mensaje №364
Рефлексую після роману “Дім тиші” Орхана Памука.По-перше, чому його так мало перекладено на українську? Дуже вірю, що з часом це виправиться і він стане більш відомим українському читачу.По-друге, я зрозуміла, в чому секрет його популярності (мені так здається).Орхан Памук сьогодні — об’єктивно найпопулярніших письменник сучасної Туреччини. Принаймні, за межами Туреччини — це письменник №1 (як в Україні Забужко чи Жадан).Його книги перекладені більш ніж 50(!) мов. По одній з них Netflix цього року зняв серіал. Я неодноразово дивилась його англомовні інтерв’ю як лауреата Нобелівської премії по літературі та професора Колумбійського університету.То в чому секрет?Моя думка: Памук любить Туреччину і тому справедливо критикує дії своєї влади. Я би сказала — саме тому він критикує все, що виходить за межі моралі. Людської моралі. І до біса патріотизм, якщо це не патріотизм.Хто придумав, що якщо ти справжній турок/українець/whoever, то твоя публічна думка має бути стерильна і “правильна”? Памук заробив кримінальну справу (вже за правління Ердогана, of course), що вщент розніс масове мовчання турецького керівництва щодо геноциду вірмен і греків у Туреччині. Так, він турок — але він пішов проти влади.Ще йому дісталося ща те, що він “образив” Ататюрка та турецький прапор у своєму романі “Чумні ночі”. Трохи “відійшов від методички”, бо на думку сучасної турецької влади “не мав права думати по-своєму”.У своїх романах Памук часто піднімає болючі питання для своїх співвітчизників: націоналістичні ідеї, боротьбу правих і лівих, традиційність проти європеїзації. Йому соромно за меншовартість турків перед європейцями та американцями. Йому соромно за відсталість турецької культури та науки через панівні релігійні настрої (які врешті і спричинили розпад Османської імперії).Чи робить ця критика його поганим турком?Ні. Любов (до країни й загалом) — це коли ти не боїшся чесно висловити думку. Бо маєш на це право. Це не сліпе прийняття і обожнювання. Це гігантська величезна прив’язка до місця де ти виріс. І водночас — критичне мислення як громадянина.Кожен в його книгах знайде своє. Мені врешті дуже співзвучна позиція автора.