Жінка тікає від тигрів. Вона біжить і біжить, але тигри все ближче й ближче. Вона підбігає до урвища. Там вона бачить ліану і, міцно вхопившись за неї, спускається вниз. Коли вона дивиться донизу, то знову бачить під собою тигрів.У той самий час жінка помічає маленьку мишку, яка перегризає ліану, на якій вона повисла. Вона також помічає прекрасне гроно суниць, що росте з грудки землі на схилі. Вона дивиться вгору й униз, дивиться на мишу. Вона зриває суницю, надкушує її й по-справжньому насолоджується її смаком.Тигри над нами, тигри під нами — це наша звичайна ситуація. Ми народжуємося і рано чи пізно помираємо. Кожна мить — це просто те, чим вона є. Образи, гіркота і злість не дають нам бачити, чути, відчувати смаки й насолоджуватися.Ця мить може бути останньою в нашому житті, ця суниця — останньою, яку ми з’їмо. Ми можемо відчувати пригніченість через це або бути цілковито вдячними за це. Ми можемо насолоджуватися дорогоцінністю кожної окремої миті. «Спокій у невизначеності»Пема Чодрон❤️‍🩹#книжкові_цитати