Зараз читаю “Я пробачаю тобі: свобода дарувати прощення”.Книжка невелика за обсягом (трохи більше 300 сторінок). Думала подужаю її за 2-3 дні, але помилилась. Ось вже тиждень, а я ще тут. Читаю повільно, бо є над чим подумати.Long story short.Є 4 типа поведінки в темі пробачення. Перші два — деструктивні для постраждалої сторони. Останні два — життєздатні в довготривалій перспективі.1️⃣Відмова пробачати2️⃣Дешеве прощення3️⃣Прийняття 4️⃣Справжнє пробачення📌Відмова пробачати — це така собі абідка на все життя. Ми всі переживали стадії “я це тобі ніколи не пробачу!", проте емоції вщухать. Довго в стадії гніву та образи знаходитися емоційно важко. Фактично, це як розколупувати свою ж рану. Постраждала сторона ніяк не може “відпустити” кривдника і цим тільки шкодить собі.📌Дешеве пробачення — те, чому нас вчать всі біблії та “бестселери нью-йорк таймс”. Чомусь вважається, що робити щось має саме жертва: зрозуміти, прийняти, пробачити і (як прояв святості) пробачити агресора. А що робить кривдник? Нічого! Добре, якщо він взагалі буркне один раз “вибач”. Дешеве пробачення — це незаслужене пробачення. Пробачення, яке “треба” дати, бо “ми хороші люди”. А під ним все одно залишається купа болю та непроговорених тем.#книжкові_рецензії ⬇️⬇️⬇️