Адам Невілл - "Останні дні" "Останні дні" -  другий роман Невілла, перекладений українською (першим був "Ритуал"), та далеко не останній, бо подейкують, шо вже придбані права на видання ще мінімум двох його творів. І то чудово, адже цей британський письменник є одним з найкрутіших горористів сучасності. В "Останніх днях" автор, оповідає за релігійну секту в 60-х, яка трансцендентними практиками прикликала  в наш світ шось зле, вороже й ласе людської плоті та духу, а закінчила своє існування шляхом ритуальних вбивств та суїциду. І приблизно через сорок років один з бувших членів секти, а нині заможній фраєр, дає завдання андерґраундному документалісту зняти фільм про той притрушений шарварок, а це, звісно ж, запускає вервечку химерних подій. В "Останніх днях" Невілл презентує себе, як вправного майстра повільного, липкого, атмосферного горору, де саспенс нагнітається, наче зростання до максимуму ідеальної синусоїдної хвилі. Він описує картину, ніби дивиться у вічко камери, а зверху накладає, як у відеоредакторі, дорожки звуків, запахів, тіней, створюючи читачу максимально комфортні умови для візуалізації. І саме це нагнітання з очікуванням лиха працює значно лячніше, ніж будь-який скрімер чи детально описана бридка почвара. Та як би круто Невілл не лякав читача потойбічними потворами і гнітючими місцинами, найстрашніше він все одно закладає в мотивацію керманичів секти, ще раз демонструючи, шо найгірший монстр - це людина. Як на мене - шикарний горор, хоч є трохи питань до фіналу, який раптом навіжено зривається з неквапної ходи до карколомного екшену, через шо шпортається загальний темп оповіді. Та взагом - крутяк, при чому геть не схоже на "Ритуал".#книжкова_мафія