Видавництво Богдан | Відгук Олега Сіліна❤️"Впусти того, хто потрібен" Йон Айвіде ЛіндквістЗ...

Відгук Олега Сіліна❤️"Впусти того, хто потрібен" Йон Айвіде ЛіндквістЗакінчується час, коли (не) треба читати цю книжку. Холодну, тягучу, немов ніч за полярним колом, коли лише поодинокі вогники освітлюють безмежну темряву.Стокгольм, пізня осінь 1981 року, сніг і темні ночі вже поруч, радянський підводний човен сидить на мілині біля берегів Швеції, і життя у героя не дуже складається.Оскару дванадцять, в школі з нього знущаються, кличуть Свинею і змушують рохкати і верещати. Друзів у нього немає, бо ті, хто є, вони або старші, або якось перестали бути близькими, коли підросли. Найбільша мрія Оскара - стати серійним вбивцею, таким про якого пишуть в газетах. Він, власне, і збирає газетні вирізки, присвячені вбивцям, й мріє нарешті розібратися з Йонні та його бандою.І десь у такому стані самотності з ним трапляється диво на ім'я Елі.Елі дванадцять «вже дуже давно». В неї дивний запах, дивна вимова та й дорослий поруч із нею теж дивний. Проте Елі раптово стає для Оскара рятівним містком до рішучості й самоповаги, а також його першим незграбним коханням.Треба сказати, що в цій книзі ще треба пошукати позитивного героя. Оскару співчуваєш, але розумієш наскільки він близький до того, аби перетворитися на звіра. За Елі стоїть страшна історія, проте скоєних вбивств ніхто не відміняв. Ліндквіст дає змогу зазирнути в темряву Гокана, її дорослий постачальник, цілковитого маніяка, якщо вже по-чесному.Дорослий друг Томмі більше зацікавлений як вивести з себе нове кохання його матері - поліцейського Стаффана, і збутом вкраденого.Компанія старших, що засідають у китайському ресторані, також далеко не взірцеві. Хоча саме серед них знаходиться найпозитивніший персонаж - Лаке із його простою і відчайдушною мрією про будиночок, де він може бути щасливим із коханою. Саме він, мабуть, той вогник, що освітлює безмежну ніч.Ліндквіст не цурається страшних епізодів (і страшних відбивок курсивом а-ля Стівен Кінґ). Звісно, запам'ятовуються епізоди із прогулянкою на змерзлому озері, бійка в підвалі або що відбувається з вампірами (це вже не спойлер, правда ж?), якщо їх не запросити. Але найстрашніша сцена, як на мене, зовсім інша. Оскара перехопив Йонні зі своїми дружбанами і збирається заподіяти йому якусь шкоду. Оскар не сам, з ним його друг-з-пісочниці Йохан. І Йохан в момент суперечки сідає зав'язувати шнурки, й робить це увесь час, аж поки Йонні не йде. (Хто сказав «Будапештський меморандум»?)Повна назва «Впусти того, хто потрібен» значно точніша і важливіша, ніж коротка «Впусти мене», що наслідує американський фільм. Бо Оскар має визначитися, кого він впускає до своєї душі - звіра чи друга?Також у виданні від «Богдана» є нова авторська передмова і післямова, обидві прекрасні і самоіронічні.