Видавництво Богдан | Юлія Сиромолот "Одинак і Місяць"📚 Видавництво: БогданЦе науково-фантас...

🌕 Юлія Сиромолот "Одинак і Місяць"📚 Видавництво: БогданЦе науково-фантастичний роман, що приділяє чимало уваги соціальній тематиці. Місце дії – світ, що півстоліття тому ледь пережив смертоносну Пошесть. Та пандемія викосила значну частину людства, практично спустошивши материк, і спровокувала ледь не повний крах цивілізації. Те, що залишилося, потрапило у руки пари великих корпорацій.Амбітний проект по генній модифікації людини для колонізації Марса пішов не по плану: мутанти-"зомбі" вийшли з-під контролю та спровокували витік і розповсюдження небезпечного вірусу. І через 50 років ними змалечку лякають дітей, їх ненавидять і бояться за подальше поширення хвороби. Принаймні, такою є офіційна версія.Тим часом так звані "зомбі" – дивні і навіть лячні на вигляд, зате витриваліші, сильніші, менш вибагливі щодо середовища існування – розвивалися й розмножувалися в віддалених ізольованих колоніях, уникаючи практично будь-яких контактів з людьми та плекаючи ненависть до них за брехню та зраду. Всередині їхньої згуртованої спільноти співіснують кардинально різні погляди на можливість співіснування двох видів людства на одній планеті.Головними осередками життя тих людей, що пережили Пошесть, стали хмарочоси великих міст, поділені на яруси. Верхнє місто – охайне житло, сонячне світло, чисте повітря, здорова їжа – належить обраним, керівництву і ключовим членам корпорацій. Середнє місто справляє гнітюче враження. Воно не розкошує і навіть животіє на межі голоду. "Горішні" залежать від корпорацій від народження до смерті. "Середні" так само, але ще й привілеїв не мають. А от Нижнє місто – світ покидьків суспільства. Поза містами менш цивілізовані міні-суспільства з власними порядками сформувалися переважно на територіях промислових комплексів.Головний герой роману – біоінформатик Умо Іллатан – приходить до тями у Нижньому місті, без особистісного чіпу, без спогадів і з чистим телефоном. Виявляється, він убив одного з керівників корпорації, на котру працював. Поняття не маючи як і чому, йому залишається лиш йти за наданими підказками, поступово повертаючи свої спогади та перебираючи контроль за власним життям на себе.Умо використали всліпу, через що він був сповнений гніву, впертості і бажання знову бути собою. Але минає час, і це вже не той розгублений чоловік, "сам-самісінький у невідомому світі, який усе ще відчайдушно шукає своїх" – безпомічний "світляк" непогано адаптувався в Нижньому світі. Більше того, йому вдалося те, що здавалось в принципі неможливим – знайти спільну мову з марсіві. Чужий серед своїх, одинак по суті, він набрався рішучості стати хоча б трохи своїм серед чужих й взявся втілювати їхню відчайдушну мрію.Книга має цікавий, динамічний сюжет. Герої неординарні й багатогранні, їхні принципи та мотиви цілком зрозумілі, хоч і змінюються впродовж роману. Спектр розглянутих тем надзвичайно широкий. Геноцид. Пошесть. Влада корпорацій (рабство по суті), їхня внутрішня політика й війна одна з одною. Баланс особистих мотивів і корпоративних інтересів. Питання інакшості й толерантності, моральності й етичності. Пошуки власної ідентичності і мети в житті, питання самоідентифікації, мотивації і цілеспрямованості. Нічого з цього не розглядається саме по собі, а органічно вплетено в сюжет.Щодо самої книги, то якість хороша. Редактура не бездоганна, але нічого справді критичного для сприйняття не помітила. А от що кидається в очі, так це специфічні говірки притаманні окремим спільнотам (наприклад: «ресіп», «піем», «манаг», «флаєр») – це додає атмосферності розповіді й підкреслює розмаїття, розвиток і деградацію постапокаліптичного світу.#сучукрліто