Гора ПреображенняГора свята як відблиск слави неба. І Вчитель їхній в сяєві зорі… Забракло слів. Та що душі ще треба? Тож залишімось на оцій горі! Тож залишімось пити Божі росиІ слухати Мойсея та Іллю… Що те каміння, що там — ноги босі,Усе — дрібниця. В серце переллюОті розмови теплі, чисті, свіжі… І — Преображення наповнить душу вщерть. Буденну прозу змінять вдячні віршіІ Божий мир навік поглине смерть… Петро всміхався мрійливо і вдячно. Купався в сяйві неземних облич… Ступив назад, щоб раптом необачноНе загасити пломінь дивних свіч. Але — погасли… Холодно і темно. Зіщулився у грудку кам’яну…«Учителю…» — й замовкнув враз непевно,Упершись в чорну темряви стіну. Ісус всміхнувся — тепло і привітно:«Отямся, Петре! Це не та гора. Он, бачиш, ранок. Бачиш: уже видноГору Голгофу. Нам ще не пора. Не тут Мене на царство коронують,І поруч будуть не Ілля й Мойсей… Жахіття й смерть навічно закарбуютьТріумф і — Преображення твоє. На тій горі засяє слава неба,І темряву Я знищу нанівець,Щоб грішний світ наблизити до СебеВ чудеснім Преображенні сердець». Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/gora-preobrazhennya.html