Гора ПреображенняГора свята як відблиск слави неба.І Вчитель їхній в сяєві зорі…Забракло слів. Та що душі ще треба?Тож залишімось на оцій горі!Тож залишімось пити Божі росиІ слухати Мойсея та Іллю…Що те каміння, що там — ноги босі,Усе — дрібниця. В серце переллюОті розмови теплі, чисті, свіжі…І — Преображення наповнить душу вщерть.Буденну прозу змінять вдячні віршіІ Божий мир навік поглине смерть…Петро всміхався мрійливо і вдячно.Купався в сяйві неземних облич…Ступив назад, щоб раптом необачноНе загасити пломінь дивних свіч.Але — погасли… Холодно і темно.Зіщулився у грудку кам’яну…«Учителю…» — й замовкнув враз непевно,Упершись в чорну темряви стіну.Ісус всміхнувся — тепло і привітно:«Отямся, Петре! Це не та гора.Он, бачиш, ранок. Бачиш: уже видноГору Голгофу. Нам ще не пора.Не тут Мене на царство коронують,І поруч будуть не Ілля й Мойсей…Жахіття й смерть навічно закарбуютьТріумф і — Преображення твоє.На тій горі засяє слава неба,І темряву Я знищу нанівець,Щоб грішний світ наблизити до СебеВ чудеснім Преображенні сердець».Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/gora-preobrazhennya.html