Дивилися серіал “Ззовні”?Нещодавно вийшов 4 сезон. Дуже нагадує наше життя. Головні герої опинилися там, звідки не можуть вибратися.Кожну ніч їх намагаються вбити якісь потвори та герої вимушені ховатися вдома і молитися,щоб дожити до світанку. Частіше за все потворам вдається когось вбити. Деякі герої втрачають надію на шляху. Хтось сходить з глузду, хтось потрапляє в депресію та просто лежить на дивані дивлячись у стіну, а хтось агресивно кидається на сусіда, виливаючи на нього свій гнів, відчай та відчуття безпорадності. Проте є і герої, які зберігають надію. Зі сторони здається,що у них є план та вони знають,що робити. Але вони просто щось роблять. Кожен день. Продовжуючи жити. Вірити та надіятися. Вчора була така фраза в фільмі. Як сказати цій дівчинці, що те життя,яке було, вже позаду. А у тих,хто потрапляє туди. Усі етапи горя. Відмова повірити в те, що це правда, надія, що ось ми комусь подзвонимо і нас врятують, депресія, горювання, прийняття. І рух.Рух для того, щоб вижити. А ще й жити.