Чотири роки, як Біла Церква прокинулася від перших вибухів.Невже війна? Це питання тоді боліло в кожному домі. Розум відмовлявся сприймати очевидну відповідь.Страх, розгубленість, перші тривожні дзвінки рідним… А далі - час неймовірного єднання. Кожен робив усе, що міг. Хтось ставав до лав захисників, хтось набирав пісок, готував запалювальні суміші, збирав допомогу, приймав переселенців, чергував, волонтерив.І майже кожному здавалося: я роблю недостатньо.Та саме з цих “недостатньо” склалася велика сила.Ворог не був готовий до такого відчайдушного спротиву. Він розраховував на паніку - а отримав єдність. Розраховував на "Кієв за трі дня", а отримав гідну відсіч і був змушений відступити.Ми вистояли тоді. Тримаємося й зараз. Бо наша сила - в єдності. І вона вже довела, на що здатна.Боротьба триває. І сьогодні ми з особливою шаною схиляємо голови перед кожним, чиє життя забрала ця війна.Пам’ятаємо. Працюємо. Тримаємося разом!Лише так Україна зможе вистояти та здобути омріяний мир.🖋 Володимир ВОВКОТРУБ