Культовий роман Джона Кеннеді Тула «A Confederacy of Dunces» за життя автора отримав купу відмов і так і не був виданий. Внаслідок розчарування й постійних невдач письменник почав параноїти й впав у тяжку депресію. І в 31 рік покінчив життя самогубством. Після його смерті мати Тельма теж була в депресії й два роки не виходила з неї. Рукопис лежав на шафі в кімнаті сина. Зрештою вона вирішила будь-що видати книгу, щоб довести його талант усьому світу.П’ять років Тельма надсилала рукопис семи видавництвам — і щоразу отримувала відмову. «Кожного разу, коли він повертався, я трохи вмирала», — згадувала вона. У 1976-му вона дізналася, що до університету Лойоли в Новому Орлеані приходить письменник Волкер Персі, і вирішила, що це шанс й чіпко за нього вхопилась. Вона просто засипала його дзвінками та листами. Персі навіть скаржився дружині що йому не дає спокою якась «дивна стара жінка», аж доки Тельма не вдерлася до його кабінету й не змусила взяти рукопис. Спочатку Персі хотів швидко його позбутися, але вже за кілька сторінок не міг відірватися: «Я читав далі й далі… з недовірою: невже це справді так добре?». І тепер вже він вирішив просувати його. Завдяки його наполегливості книгу таки видали 1980 року у видавництві Louisiana State University Press з передмовою самого Персі. І на це все пішло більше десяти років…А вже у 1981 році Джон Кеннеді Тул посмертно отримав Пулітцерівську премію за художню літературу.