Прочитане за січень 2026«Космополіс» Дон Делілло⭐️⭐️⭐️⭐️Прикольна штука — молодий мільярдер їде підстригтися через все місто крізь затори і з ним дорогою відбувається усіляке. Спочатку я такий був «що до чого», а потім втягнувся навіть у нелюдські діалоги (нелюдські, бо живі люди так не розмовляють, але постмодерним персонажам це дозволяється). Заполірував екранізацією з Паттісоном у головній ролі і воно добре наклалося на прочитане (хоча навіть актори не змогли впоратися з нелюдськістю діалогів).«Місячне сяйво» Майкл Шебон⭐️⭐️⭐️⭐️Перше знайомство з Шебоном. Гарно написано, легко читається. Подається як розповідь героя про життя свого діда, який встиг чимало чого зробити й де побувати, та його родину. Є і посміятися, і посумувати (історія психічного захворювання бабусі). Заполірував серією Сімпсонів, у якій Шебон побився з Франзеном. Цьогоріч у Фабулі мають вийти «Приголомшливі пригоди Кавалера та Клея», за які автор отримав Пулітцера.«Вежа з чорного дерева” Джон Фаулз⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Знайдена на олх збірка новел Фаулза. Харош, всі сподобалися, особливо «Вежа з чорного дерева» (на честь якої названа збірка duh). Художник приїздить для інтерв’ю до літнього метра-кілометра, який підживає з двома молодими дівчатами. Звісно, це не якась там похабщина, а психологічна історія з роздумами про мистецтво та відсилками до старовинної бретонської легенди.«Маг» Джон Фаулз⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Логічним чином треба було заполірувати збірку «Магом» (молодий чоловік, літній митець/психіатр/маг, дві молоді дівчини — ну ви зрозуміли). Кайф, кожен раз як перечитуєш, то знаходиш щось нове. Хочеться поблукати сосновими лісами Греції.«Архетипи та колективне несвідоме» Карл Юнг⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Фаулз без Юнга — гроші на вітер, тому ознайомився з відомою працею про архетипи. Відмітив для себе деякі місця, подивимося, як стане у нагоді з новими творами.«Сніданок у Тіффані» Трумен Капоте⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Коротка новела на один вечір, легка й захоплива. Сподобався стиль автора і те, як він змальовує персонажів. Хотів подивитися екранізацію, але руки поки не дійшли.«Останні дні» Адам Невілл⭐️⭐️⭐️Дочитав таки цю книгу. Продовжив там, де зупинився. Подвійні враження — горорні сцени класні, а от сама оповідь якась затягнута, а в кінці всі побігли, ще й стиль відрізняється від «Ритуала». «Ритуал» читався добре, а тут я наче йшов кам'янистою дорогою й постійно перечіпався. Було байдуже до персонажів і це в жанровій літературі для мене, мабуть, найгірше.