Прочитав «Впусти того, хто потрібен» Йона Айвіде Ліндквіста10 Калленів з 10Це дуже дуже дуже добре.🩸 Якісний горор, який нікого не жаліє. Кінг схвалив би й сказав «Давай заліковку». Я спочатку подивився екранізацію, але особливо її не запам’ятав, і книгу прочитав із великим задоволенням.🩸 Маленьке шведське містечко. Головний герой — самотній підліток, якого дістають хулігани. Він живе у світі фантазій, у якому жорстоко мститься тим, хто його ображає, аж поки не зустрічається з новою сусідкою. З цього починається серія карколомних подій, яких немає сенсу переказувати без спойлерів.🩸 Хотілося б відзначити, що текст чудово написаний/перекладений/відредагований. Оповідь постійно тримає на гачку. Липка безрадісна атмосфера додає відповідного настрою. Багато майстерно зображеної жорстокості, і тут у Ліндквіста немає забобонів — у нього отримують всі, і дорослі, і діти.🩸 Для мене, як автора кількох горорів, Ліндквіст став прикладом вельми хороброго письменника. У книзі є багато жорстоких сцен, але мені вони не відчувалися як спеціально відверті, щоб цим вразити читача. Автор чесно описав все як є, навіть якщо це неприємно, і я таке поважаю. Легко бути письменником, який підстелить соломку, щоб уникнути критики.Тепер на черзі інший роман Ліндквіста «Ні живі, ні мертві» від @bohdan_books.