В тому що зараз триває війна, певно, мало хто сумнівається. Проте, постає питання яку саме війну ми переживаємо, а вірніше, в якій війні ми беремо участь? Субкоманданте Маркос, лідер мексиканського сапатистського повстання, в своєму програмному творі "Четверта світова війна" говорить про неолібералізм як нову форму війни проти людства.Наприкінці холодної війни капіталізм винайшов новий військовий кошмар — нейтронну бомбу. «Заслуга» цієї зброї в тому, що руйнує вона лише життя, залишаючи незайманими будови... Але, одночасно з народженням Четвертої світової війни, було винайдено нове військове «диво»: бомбу фінансову. Справа в тому, що, на відміну від своєї попередниці в Хіросімі та Нагасакі, фінансова бомба не тільки руйнує місто (країну, в даному випадку) і несе смерть, страх і злидні тим, хто там живе, а й перетворює свою мету на частину мозаїки економічної глобалізації. - так Маркос описує війну, яка прийшла з третьою світовою (холодною) війною і ведеться прямо зараз проти всіх нас.Напад на робітників, на єднання людства ведеться по двох напрямках: неолібералізм водночас намагається як роз'єднати трударів, нав'язуючи їм об'єднання за будь-якою несуттєвою ознакою, як-то колір шкіри, гендер чи сексуальна орієнтація, так і "сплавити", уніфікувати будь-які відмінності між людьми, знищити незалежність будь-якої групи людей (як приклад - знищення націй-держав в угоду транснаціональному капіталу).Хоч це й виглядає як протиріччя, та насправді викриває ворога як підступного й хитрого супротивника, що діє одразу на декілька фронтів. Капітал використовує, а то й вигадує протиріччя між робітниками, аби їх роз'єднати там, де йому це вигідно, водночас стираючи будь-які ідентичності, коли йому необхідно знищити незалежність об'єднань, які молох неолібералізму визнає невідповідними для "нової" економіки. Звідси вибіркова підтримка національно-визвольної боротьби та прав меншин там, де це вигідно капіталу та знеособлення самосвідомості тих груп, які не вписуються в неоліберальну модель розвитку.