Момо та Найон – корпоративна подорож.Найон не сильно любила проводити час із колегами поза межами робочого часу, але була рада побачити нові місця. Момо ж приїхала просто тому, що вже не могла сидіти одна в чотирьох стінах. А назойливі колеги довкола хоча б трохи створювали ілюзію того, що вона не є одиначкою в цьому світі.Дівчата просто співіснували в компанії, працюючи на різних поверхах. Знаючи лише ім'я одна одної. Ніколи не спілкувались й майже не пересікались. Проте, коли під час відпочинку до Момо почав лізти їхній колега, відкрито намагаючись затягти її в ліжко – саме Найон стала щитом справедливості для неї.– Не знала, що ти любиш зустрічати світанки, – Найон приєдналась до неї десь о четвертій ранку, закутана в ковдру з ніг до голови. Момо не планувала зустрічати світанок, її просто мучило безсоння.– Я теж цього не знала... – тихо відповіла дівчина, дивлячись вперед. Як десь з-за густого туману над озером пробивалися поодинокі промені сонця. Найон подивилась на неї, нічого не відповівши. Накинула на чужі плечі частину ковдри, підсівши ближче. Тяжість її голові на передпліччі виявилась для Момо заспокійливим ефектом. А обійми в поєднанні із ковдрою дарували тепло, як виявилось, змерзлому тілу.– Туман занадто густий, ми так нічого не побачимо... – прокоментувала Найон, насупившись.– Я вже побачила сонце, – ледве чутно промовила Момо, потайки кинувши погляд на маківку поруч...#записки_banghanseo