Його історією поділилися мама Тетяна ⬇️Мене звати Тетяна, мого сина Степан. Наразі йому 6,6 років. Він народився з вагою 980гр на 28 тижні вагітності, сам не дихав та мав наступні діагнози: неонатальна церебральна ішемія, ВЖК з 2х сторін, сполучена гідроцефалія, судомний синдром, БЛД, тімомегалія, анемія, ретинопатія недоношених, пупочна грижа. Лікарі нічого втішного нам не обіцяли, але я завжди вірила в свого сина та завжди була поряд з ним. Загалом в лікарні ми провели 3 місяці, а як тільки повернулись додому почали наш шлях реабілітації. Спочатку це були масажі з елементами ЛФК та медикаментозний супровід. Але, коли сину виповнився майже рік, ми поїхали на нашу першу справжню реабілітацію. І ось там я зрозуміла, що ми не здамося поки не досягнемо своєї мети!Наразі займаємося ми постійно – і вдома, і в реабілітаційних центрах, раніше багато їздили по різних реабілітаційних центрах міст нашої країни. Найбільше реабілітацій ми провели в Дніпрі в центрі «Буде Так» та в Києві в центрі «МЦРН».Говорити фразово Степан почав не так і давно, а саме в 5 рочків. До цього були лише окремі слова, потім словосполучення і наразі він вчиться висловлювати свої думки. Але це звісно результат постійних занять з логопедом, з яким ми займаємось з 2,2 років. Він дуже любить ігри на логіку, любить збирати пазли за віком, ігри тематичні. Він із задоволенням займається у логопеда та корекційного педагога. Любить плавати, музику та і як всі діти солодощі і тістечка.Нажаль наш фізичний стан став гірший ніж був, бо саме зараз в нього «період зростання» і тому в нас дуже великий спастичний тонус. Хоча в нас є постійна реабілітація та саме зараз нам потрібно зробити акцент на зниження спастики за допомогою постійних курсів масажів та відвідування остеопата. Наразі Степан вміє сидіти з опорою на ручки, сидіти самостійно та на стільці, але в будь який момент може втратити рівновагу. Це ще одна наша слабка сторона – немає рівноваги та складно тримати баланс. Самостійно сісти він не може – це йому дуже важко. Ще синочок намагається стояти з підтримкою та робить маленькі кроки. Лікарі та реабілітологи кажуть, що в Степана гарні показники та потенціал, та ми можемо досягти наших цілей за умови постійних занять .Наша головна ціль – навчитися балансу та , звісно, ходити! І ми будемо йти до цієї мети.