Котєріна негодовав. До нього даходили ~шлюхи~ слухи, що білий кит подкідиш сошов сума і собираєця піти замуж. Котюшка не мог смириться. Ця махната женщіна не тяжолої даступнасті і так пазорила його ім'я. Особєнно обідно було вазможно і того що Кать нікагда не знав любві, теплати і нєжнасті. Женщіни не визивали в нього інтірєса. Впрочем і мужчіни тоже. В ньом не тріпітала страсть. Не бурлили бабочькі в животє, не сносило голаву ат любві. Врочім він неразтраювався. В цьому мірє було багато інтірєснісніших віщей. Вот напрімєр недавно в голаву йому пришла мисль, що вазможно вазможно з нього вийшов би неплохий папа. Папа ~Васильківський~ Римський. Він представляв як стаїть на балкончику Ватікана в красних черевичках з бокалом святого кагора і думає на вечірньою пропавєдью. В цей момєнт пальота його фантазії, в реальность вернув непріятний Юльлькін голас, яким можна було б питать врагів і від якого у Коті начінальсь пріступи мігрєні.Надобно пазванить в ГуР і прідложить їм Юльку як нове оружиє массового параженія. О нє нє, апять всповнивши про свадьбу Снєжани, Катєріна прийняв твьорде рішеніє - я ляжу но ця видра нікого на мій хліб не приведе. І на сир. І на чай.