котики і їх властивості коли ти письменник = цей струмок слів. наркотики вливаються в організм травмами дитинства, пурпурово рожевим блиском народження наднової в грудях. відчуття, що голова стає лінійним поштовхом води в крапельці. метафоричні оберти звертаються як шлунок зранку від голоду, в голові пливе тихий струмок усвідомлення, ніяких страхів, ніяких різких рухів лише тихий шепіт води. почуй його. пливи. пливи у річці свого глибокого сну, своєї священної храмниці, лісові стегна гір омивають очі. це те саме місце, що приходило у сновидіннях на світ твого твору, місце де не вистачало лише йобаного бембі, щоб бути ідеальним для втечі від реальності.щоб не повертатися в минуле своєї смерті. смерті і народження твоєї особистості. [шепіт струмка впадає в голову як річка в океан]вії в золотистому ореолі лампи з аліку в реальності — сонячних перетинів зіркових вибухів в тому місці. повіки відкриваються так повільно, щоб стати танцем, сонцем, чи лінивцем із зоотопії.я хочу стати цим місцем. чомусь в світлі тепла існує так багато аналогій дитинства, певно, тому що саме там, тобі ще вважається зотостий відблиск волосся і надії на те, що ти все таки рапунцель. або того що ти все ж таки потрапиш в те місце як заплющити очі.