#відгук_книгонос
"Справжні пацани" Том Вульф

Том Вульф розказує нам про перших астронавтів у США, про те, хто ці люди, звідки вони прийшли і чому саме вони сіли в ці металеві капсули, не маючи жодної гарантії, що повернуться назад і не тільки!

Якщо вам, як і мені, цікава тема космосу і астронавтики — це дуже захопливе читання. Тут не тільки про польоти. Тут про цілу епоху: холодну війну, страх перед СРСР після запуску «Супутника» і про те, як космічна програма стала способом відновити репутацію Кеннеді.

Зокрема, після провалу операції в затоці Свиней (це була спроба США за участі ЦРУ повалити режим Фіделя Кастро на Кубі, яка завершилася провалом і стала серйозним репутаційним ударом), Кеннеді почав активно просувати космічну програму. Уже в травні 1961 року він поставив амбітну ціль: відправити людину на Місяць і повернути її назад до кінця десятиліття. Але до Місяця ще треба було пройти величезний шлях — провести купу тестів, зрозуміти, як взагалі людина поводиться в космосі. І першою сходинкою на цьому шляху стала програма Меркурій— перша космічна програма США.

Взагалі відбір у програму Меркурій проходили військові льотчики-випробувачі — люди, які вже жили на межі ризику щодня. І саме з них обрали першу сімку астронавтів, які буквально за одну мить стали національними героями, ще навіть не злітавши в космос.

Їх спочатку планували зробити просто «обличчями місії»: посадити в капсулу і звести їхню роль до мінімуму. Але це були «нормальні пацани». Вони дуже швидко дали зрозуміти: ми не пасажири. Ми пілоти. І якщо летимо — то керуємо. Інакше не буде.

Дуже класно показано, що вся ця історія — не тільки про астронавтів. Є ще тест-пілоти, які робили не менш небезпечні речі (наприклад, ламали звуковий бар’єр), але залишилися в тіні, бо не потрапили в космічну програму.

І ще одна лінія, яка мене зачепила — це дружини астронавтів/льотчиків. Як вони жили під постійним тиском медіа, як чекали новин, як мали тримати «ідеальне обличчя» навіть у момент, коли їхній чоловік може не повернутися.

Що ж таке «right stuff»(назва книга англійською, якій було дуже важко знайти український відповідник)? Це щось між сміливістю, холоднокровністю, его і якоюсь майже містичною внутрішньою впевненістю. Це не просто «готовність ризикувати життям». Бо ризикнути може будь-хто. А от щодня знову сідати в машину, яка може тебе вбити, і робити це з посмішкою — це вже інший рівень.

І загалом — це дуже жива і захоплива книжка. З гумором, з напругою, з відчуттям реального ризику. Вона не тільки про космос, а про людей, які його зробили можливим.

Відгук із каналу: КнигОнОс

Придбати «Нормальних пацанів» можна у нас на сайті 🤗