Що ж, новий альбом Empire Of The Sun відносно нормальний. Ask That God вийшов у той момент, коли запит пересічного слухача до щоденного прослуховування музики кардинально змінився. Що за 8 років не дивно. Люк Стіл та Нік Літлмор це відчувають. Особливо останній, що досяг якогось неймовірного успіху у межах електронного проєкту PNAU.Тому було б дивно, якщо б Empire Of The Sun продовжили гнути лінію двох попередніх релізів - полірованих до блиску, пустих і абсолютно нікчемних у своїй мистецькій силі. Звісно, що Ask That God далекий від ідеалу. Але він відчувається збалансованим. Максимально cheesy треки поєднуються із привабливими попномерами і це дозволяє дослухати альбом до кінця без нудоти.Але у чому річ. Їхній Walking On The Dream я вважаю одним з релізів, які, так би мовити, define the era. Часи, коли being weirdo дуже цінувалося, а серед добре сформульованих бенгерів ховалися психоделічні, тривожні звуки, що могли слухача відштовхнути.Це плюс-мінус той самий баланс, який є на Ask That God. Проте на Walking On The Dream він ніби у абсолют возведений і у якомусь сенсі челенджив слухача контрастом настроїв. Як дивне кіно з 80-90х, яке ми бачили у дитинстві. Казкове, з цікавим лором, але не без відверто кріпових моментів, що нам не зрозумілі.Подібне відчуття дуже різко зникло у подальшому. Зрозуміло, що всім хочеться хітів і стрімів, але не у настільки ж безтолковій манері. 8 років - достатній термін, щоб усвідомити необхідність зробити ще один чудернацький альбом, який не схожий ні на що інше як це було із Walking On The Dream. Але чудернацького зараз стало настільки багато, що Ask That God просто загубився б серед більш затребуваних конкурентів. Тому Empire Of The Sun обрали безпечний шлях.І отут виникає прикре усвідомлення: що так, що так у існуванні Ask That God немає жодного сенсу.https://www.youtube.com/watch?v=y58TL2N5I4M