Певно, найбільше в новому альбомі Nothing But Thieves мене веселить його назва. Stray Dogs… Ну, можливо, і dogs, але точно не stray. Скоріше, залюблені господарямі, відкормлені й такі, що бунтують в межах винятково своєї домівки, коли їх вчасно не погодували.

Це не обовʼязково погано. Особисто мені хотілося, щоб зміст якось метчився із назвою. Бо Stray Dogs це щось таке агрессивне, хитре, навіть принципове. Але знову маємо типовий реліз Nothing But Thieves — з парою непоганих треків та і з великою кількістю ниття на високих нотах. Вже третій поспіль. І це вже така тенденція, яка змушує звертати на новинки від гурту все менше уваги.

Черга з дуже нерівних платівок мені дуже нагадує хотіння вміти в американський мікс попси і альтернативи. Щоб класно звучати вдома та вигідно — в інших країнах. В Європі це цілком прокатує. В США ж на Nothing But Thieves з кожним повнофоратником аудиторії все більше пофіг, бо у них свого добра подібного штибу навалом. То може треба спробувати не здаватися кимось, ким ви не є?

https://www.youtube.com/watch?v=PejkpC5dQlk